Чи можна за допомогою покарання змінити поведінку тварини?

Позиція AVSAB полягає у тому, що покарання (наприклад, ривкові ланцюжки зашморги, строгі нашийники та електрошокові нашийники) не повинні використовуватися як першочерговий інструмент для корекції проблем поведінки. Це пов’язано з потенційними несприятливими наслідками, які включають, але не обмежуються: гальмуванням навчання, посиленням поведінки, пов'язаної зі страхами, та агресивної поведінки, а також травмуванням тварин і людей, які взаємодіють з тваринами.

Читайте повний переклад статті, або оригінал.

Покарання може бути ефективним у певних випадках, але його слід застосовувати обережно через труднощі його належного виконання порівняно з позитивним підкріпленням і через його потенційні негативні наслідки. Нижче наведено опис труднощів і несприятливих наслідків, про які слід пам’ятати, застосовуючи покарання (аверсивні стимули).

Для того, щоб тварина зрозуміла, що вона робить не так, покарання повинно відбуватись вчасно: під час здійснення поведінки, протягом 1 секунди після неї або принаймні до того як відбудеться наступна поведінка.

Для того, щоб покарання спричинило довготривалу зміну поведінки, воно повинно відбуватися щоразу, коли виникає небажана поведінка. Якщо тварину не карати кожного разу, то коли її не карають, вона насправді отримує винагороду. Крім того, ці винагороди мають різний рівень підкріплення (тобто непослідовне покарання), що може фактично посилити небажану поведінку. Варіативне підкріплення – це потужний інструмент, який використовується для підтримки поведінки, якій навчили за допомогою позитивного підкріплення. Тварини знають, що винагорода зрештою відбудеться, але оскільки вони не знають, коли прийде винагорода, вони продовжують виконувати поведінку з очікуванням можливої винагороди. Таким чином тварини стають схожими на гравців, які грають в ігрові автомати.

Щоб покарання було ефективним, воно має бути достатньо сильним з першого разу. Якщо інтенсивність недостатньо висока, тварина може звикнути до нього (адаптуватись), таким чином, що та сама інтенсивність більше не діє. Тоді власник повинен збільшити інтенсивність, щоб покарання було ефективним. Незалежно від того, коли воно застосовується, покарання може завдати фізичної шкоди або страху, якщо воно використовується з необхідною інтенсивністю для навчання.

Багато покарань можуть завдати фізичної шкоди тварині. Ривкові ланцюжки зашморги можуть пошкодити трахею, особливо у собак з колапсом трахеї або гіпоплазією трахеї. Вони також можуть викликати синдром горнера (пошкодження нерву ока). У деяких собак, особливо брахіцефальних порід, може раптово розвинутись небезпечний для життя набряк легень, внаслідок раптової обструкції верхніх дихальних шляхів, що призводить до швидкого коливання внутрішньогрудного тиску. У собак схильних до глаукоми, може частіше проявлятися це захворювання, оскільки тиск нашийників навколо шиї може підвищити внутрішньоочний тиск.

Деякі покарання можуть не завдавати фізичної шкоди і не здаються суворими, але вони можуть викликати у тварини страх, і цей страх може поширюватися на інші контексти. Наприклад, деякі собаки, на яких використовується електрошоковий нашийник із попереднім сигналом, можуть боязливо реагувати на будильники, детектори диму або інші таймери.

Доведено, що покарання підвищує ймовірність агресивної поведінки у багатьох видів. Тварини, у яких покарання негайно не пригнічує поведінку, можуть посилити свої зусилля уникнути покарання до моменту, коли вони стануть агресивними. Ті, хто вже демонструє агресивну поведінку, можуть проявляти більш інтенсивну та шкідливу агресивну поведінку.

При ефективному застосуванні, покарання може пригнічувати поведінку наляканих або агресивних тварин, але воно не може змінити асоціації, які лежать в основі такої поведінки. Таким чином, це може не вирішити основну проблему.

Наприклад, якщо тварина агресивна через страх, то застосування сили, щоб зупинити реакції страху, зробить собаку більш боязкою, водночас придушуючи або маскуючи зовнішні ознаки страху. Коли тварина більше не може придушувати свій страх, вона може раптово діяти з підвищеною агресією та з меншою кількістю попереджувальних ознак майбутньої агресії. Іншими словами, тепер вона може атакувати без попередження.

Незалежно від сили покарання, покарання може викликати у тварин розвиток негативної асоціації з особою, яка його застосовує, або середовищем, у якому застосовується покарання. Наприклад, коли використовується покарання, щоб навчити собак приходити на підзив, собаки можуть навчитися підходити до власника підтюпцем або кроком (або зіщулюватися при наближенні), замість того щоб бігти на повній швидкості, як тоді коли їм подобається повертатися до власника. Або коли покарання використовується під час тренувань до змагань з обідієнс або аджиліті, собаки можуть виконувати вправи без ентузіазму. Ця негативна асоціація особливо помітна, коли собака стає енергійним, щойно вправа закінчилася і йому дозволено грати. Не тільки домашні тварини можуть розвинути негативні асоціації з цим процесом.

У власників також можуть виникнути негативні асоціації. Коли господарі застосовують покарання, вони часто сердяться, тому прояв сили підкріплює їх, оскільки тимчасово зменшує їхній гнів. У них може розвинутись звичка часто злитися на свого вихованця через те, що він «погано поводиться», незважаючи на його покарання. Це може завдати шкоди контакту із вихованцем.

Однією з найважливіших проблем покарання є те, що воно не враховує факту, що небажана поведінка виникає через те, що була підкріплена — навмисно чи ненавмисно. Власник може одного разу карати за погану поведінку, а іншого ненавмисно посилювати погану поведінку. З точки зору собаки, власник непослідовний і непередбачувано застосовує силу або примус. Ці характеристики можуть перешкоджати зв’язку між домашньою твариною та людиною. Більш прийнятний підхід до вирішення проблеми полягає в тому, щоб зосередитися на підкріпленні бажаної поведінки. Власники повинні визначити, що посилює небажану поведінку, видалити це підкріплення та натомість підсилити альтернативну бажану поведінку. Це веде до кращого розуміння того, чому тварини поводяться так, як вони поводяться, і веде до кращих стосунків з твариною.

Якщо у вас виникають труднощі з поведінкою вашого песика, не зволікайте, зверніться за допомогою до спеціаліста з корекції поведінки!